Довідка по адміністративних справах за позовами учасників бойових дій (суддя Ковчежнюк В. М.)

В період 2016-2017 р.р. Гайсинським районний судом під головуванням судді Ковчежнюка В.М. розглянуто 85 адміністративних справ за позовами учасників бойових дій до Управління соціальної та молодіжної політики Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановами Гайсинського районного суду визнано протиправною бездіяльність Управління соціальної та молодіжної політики Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо перерахунку учасникам бойових дій щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ, за 2016 рік та зобов'язано його здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням фактично виплачених коштів.

         Гайсинський районний суд керувався верховенством права і тим, що на момент виплати учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ та постанова КМУ від 02.03.2016 р. № 141, Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 р. № 79-VІІІ не містить розміру передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ виплати та не скасовує викладену у цьому законі норму, а тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами (ч.4 ст.9 КАС України), для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році необхідно застосовувати не постанову КМУ від 02.03.2016 р. № 141, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати допомоги у передбаченому Законом розмірі суперечать висновку Європейського Суду з прав людини, який констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справа «Кечко проти України»). Також в постанові місцевого суду зазначено, що спірні правовідносини регулюються, зокрема, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком (редакція цієї норми про те, що учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічна разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, викладена в Законі України від 28.12.2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнана такою, що не відповідає Конституції України і втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення).

     Висновки місцевого суду відповідають правовому висновку Верховного Суду України в постанові від 10.02.2016 р. (справа № 537/5837/14-а), яка згідно зі ст.242-2 КАС України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй правовій діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановами Вінницького апеляційного адміністративного суду 85 постанов Гайсинського районного суду скасовано, прийнято нові постанови, якими в задоволенні позовів відмовлено, оскільки відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачам одноразової допомоги до 05 травня, діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", (чинного з 01 січня 2015 року), та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними; механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства; крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави; апеляційний суд зіслався на п.63 (І) Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", якими розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26 про те, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося, а за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 р. у справі набуття чинності Конституцією України).