ВС пояснив, до кого можуть застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

       Про законність використання примусових заходів виховного характеру йдеться у постанові Верховного Суду.

       Примусові заходи виховного характеру застосовуються не лише за умови, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння після того, як їй виповнилося 11 років, і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, а і якщо під час постановлення ухвали про застосування таких заходів особа ще була неповнолітньою.

       Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника громадянина на ухвалу апеляційного суду.

       Місцевий суд відмовив у застосуванні примусових заходів виховного характеру щодо хлопця, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) у зв’язку з тим, що на час прийняття судового рішення він уже став повнолітнім.

       Так, коли хлопцеві було 15 років, він, як водій автомобіля (хоча й не мав права на керування транспортним засобом), спричинив дорожньо-транспортну пригоду. На той час особа не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

       Апеляційний суд частково скасував ухвалу місцевого суду, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

       У касаційній скарзі захисник зазначив зокрема, що на час розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру хлопцеві вже виповнилося 18 років, що виключає можливість застосування до нього таких заходів.

       На думку ВС, апеляційний суд залишив поза увагою те, що застереження як примусовий захід виховного характеру полягає у роз’ясненні судом неповнолітньому наслідків його дій: шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, та в оголошенні осуду за ці дії, а також у попередженні про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

       Аналіз норм законодавства свідчить: примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані виключно до неповнолітнього. Всупереч цьому, суд апеляційної інстанції застосував такі заходи до хлопця, який на момент розгляду відповідного клопотання вже досяг повноліття. Тому, як зазначила колегія суддів ККС ВС, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

       ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.